З історії виникнення ливарного виробництва відомо, що перші форми виготовлялися з каменю чи глини. Кам’яні можна було використовувати неодноразово, але часу на їхнє виготовлення потрібно було набагато більше.

Згодом відкриті плашки почали накривати кришками з каменю. З часом були винайдені багатомісні форми, завдяки яким кількість одиниць, що одночасно відливаються, збільшилася. Глиняні стрижні з’явилися 3 тис. років тому до нашої ери для порожнього лиття. Цей метод був більш ефективним, ніж технологія виливання незатверділого металу.

Цікавий факт у ливарному виробництві. Для того щоб відводити гази, глину змішували з гноєм, або вовною, а армували її сіном.

Зі збільшенням обсягів виробництва, необхідністю видобутку великої кількості різних металів, професії гірника та металурга розділилися. Це також відіграло важливу роль у розвитку лиття, зробило його досконалішим.

З розвитком технологій збільшувався асортимент, розширювалась сфера застосування виливків. Від дрібних знарядь виробництва та наконечників для стріл, людство переходило до випуску більш серйозних виробів, таких як плуги та дзвони, гармати та мортири. Цікавий факт у ливарному виробництві. Японська статуя Будди, виготовлена у VIII столітті н.е. стала найбільшим виливком за всю історію людства. Її маса 250 тонн.

Завдяки литві були введені в обіг як одиниця обміну металеві монети, підробити або знайти які було набагато складніше, ніж мушлі або плоскі камінці.

Справжнім піонером в історії розвитку ливарного виробництва був Кавказ. Тут у III тисячолітті до нашої ери почали випускати вироби за моделями, що виплавляються. Цей метод став початком зародження художнього лиття. А в І тисячолітті до н. е. на Північному Кавказі стали робити заливку в металеві форми, щоб відливати наконечники для стріл.